Просьбы о помощи

Напишите свою историю

Я познайомилась з своїм Сонечком-Лікарем 11.12.07р, коли прийшла до нього лікуватись. Зі мною прийшов мій хлопець А, з яким на той час я зустрічалась 3,5 р. Це був А День народження і він попросив мене сходити до лікаря так, як в мене трішки були проблеми. Коли я зайшла в кабінет і побачила Його, зрозуміла, що це і є любов з першого погляду, це оте МОЄ. Я вийшла за пару хвилин зовсім іншою людиною, я була налякана і шокована, розуміла, що з А кінець і не потрібно його мучити. Я не обманювала А і сказала, що справді закохалась і мені дуже страшно від того, що я безсила. Ми розійшлись буквально за 2 тижні. На душі було дуже моторошно, адже я залишилась зовсім сама, засинала і просиналась з думкою про Лікаря, вірила в казки і в наше майбутнє. А довго ходив за мною, п росив повернутись і дати йому 2 шанс, але на жалості далеко «не заїдеш» Я приходила до нього на прийом протягом двох тижнів день-у-день і рахувала хвилини, які так швидко злітали. Коли я закінчила лікування, він попросив, щоб я залишилась поговорити. Ми сиділи під його кабінетом і говорили про все і ні про що. Він зізнався, що в нього є дружина і син, але… Ми зустрічались більше ніж півроку, ми раділи одне одному, як діти, разом мріяли, гуляли разом із сином, любили, але ніколи нічого одне одному не обіцяли. Я не вимагала нічого, кожного дня боялась втратити. Я розуміла, я не маю права його любити, хотіти, бачити, але не робити цього я була не в силі. Ми пробували розійтись, але не витримували більше трьох днів. Він приїжджав, обнімав , мовчав годинами, а я плакала і просила вернутись додому, до сина.
З дружиною у них були проблеми ще до зустрічі зі мною, але про це мені розповіла його дуже хороша знайома.
Одного дня, з сльозами на очах і затамувавши подих, я попросила його більше не приїжджати. Ми розійшлись по телефону, інакше ми б не відпустили одне одного. Він мовчав, сказав тільки одне: «Ти найдороще , що в мене є…» але розумів, що на даний момент іншого виходу нема: у нього зовсім інше виховання і манюня-синочок, якого він любить більше за життя.
Він зник, а я не знаходила собі місця. Уже минуло півроку, а я ще більше його кохаю, стараюсь забути, але не виходить. Я не перестаю вірити в наше майбутнє, в своїх 23 я вірю в казки, хоча раніше я була холодна, строга і недоступна. Впродовж всього часу в розлуці я старалась незамітно бути в курсі подій: що з ним відбувається, як його робота, як він себе почуває і т.д.
Приблизно через 4 міс. після того, як ми розійшлись я зустрілась з його дружиною, яка представилась по телефону зовсім по-іншому. Вона доказувала мені який він поганий, яка він падлюка і , що в нього є інша, яку він обожнює, але причиною всьому є Я. Вона просила, щоб я не говорила йому, що ми бачились, але я не з тих людей, які ховають голову в пісок У мене був шок, після якого я з дурі наговорила йому багато неприємних речей…Він мовчав, а я сказала, що більше в його житті мене не буде, нехай ніколи не розчаровується в людях, яких любить. Пройшло ще 3 міс. і знову мені нагадують про нього: розводиться і живе в батьків ще після того, як я пішла.
Я пробувала дзвонити, але він не відповідає, писала, що хочу зустрітись і поговорити, щоб назавжди піти, якщо я йому заважаю жити, але у відповідь тиша…
Наскільки я сильна, настільки я безсила перед ним і почуттям до нього. Я не реагую на інших чоловіків, мені не потрібен інший. Я не шкодую ні про що, це були найщасливіші хвилини в моєму житті з найріднішим і близьким чоловіком. Чи допустила б я це вдруге?
І не тільки вдруге… Я так і нічого не розумію, але не перестаю і далі вірити в наше майбутнє.

Дана , возраст: 23 / 22.01.2008

Отклики:

Может я и жестокая- но я Вас не понимаю, извините. Вы-разбили семью, обидели своего парня, заставили страдать ребенка.А Вам только 23. Если Вы разошлись с женатым мужчиной, зачем жить надеждами.Ставьте точку.
Вы пишете, что познакомились в к. 2007, наверное -2006( описка).-это не важно.
Девушка, перестаньте ламать чужие судьбы и свою тоже. Вы знаете, мне почему-то Вас совсем не жаль, жаль ребенка, жену. Помните-никогда на чужом несчастье свое счастье не построишь!!!!!!!

Обретающая веру , возраст: 28 / 23.01.2008

---

Добрый день! Извините, что пишу по-русски)).
Мне кажется, что главная проблема в том, что вы его не отпустили и, на самом деле, поддерживали в себе чувства к нему. Я думаю, что вам следует заняться собой (карьерой, общением с родными и друзьями), не нужно жить мыслями о нем. Поймите, если вы ему действительно дороги, он вас найдет, если же вы ему не нужны, то вы будете готовы к этому, самодостаточны и независимы.
Вам нужно перебороть себя, попытаться увидеть свою жизнь без него, мир очень многогранен, я верю, вы найдете свое счастье.

Сашко , возраст: 26 / 23.01.2008

---

Я не написала багато основних причин , з яких можна було б зробити висновки, що я «така-сяка».
По перше:
Хлопця я б обідила більше, коли б обманювала його, вийшла заміж ( у нас це було в планах) і пішла від нього з дитиною на руках, зламала йому, собі і ще комусь життя, бо стосунки без любові - це як Ангел з одним крилом, а життя лише починається. (Зараз у нього є кохана дівчина і ми залишились хорошими друзями)
По друге:
Сім’ю я не розбивала, я відпустила найдорощу мені людину тільки для того, щоб він вирішив все без мене, не було ні одного прохання залишити сім’ю
По-третє:
З жінкою стосунки були дійсно погані, бо одразу після весілля вона прийняла баптистську віру, погляди на життя стали зовсім різні і для неї вже все було неправильно, чоловік був найгіршим, все стало нецікаво і життя з ним - буденним. А їм тільки 25. Я знаю, не супер писати про когось, але якщо вже відкриватись, то повністю.

Дитинку шкода, але її ніхто ні від кого не забирає. Вона була, є і буде найбільшим ЧУДОМ в житті. Але ж ми можемо сотворити ще одне…

Я не оправдовуюсь і мене справді не потрібно шкодувати, багато хто не зрозумів і не зрозуміє, але це не вперше і не востаннє. Спасибі за відповідь і свою думку. І ніколи не кажіть ніколи, жонатий – це ще не означає «не мужчина».
І те, що ми кохаємо, дихаємо і живемо одне одним - не гріх.
«Любовью пишутся законы, И незаконны все другие! Любовь всегда права. И в день судный.»
Бажаю Вам ніколи не закохуватись в жонатих, якщо це для Вас так неправильно.
І навіть якщо я і м’яко кажучи, неідеальна, зате люблю і буду любимою!

Обретающей веру!

Дана , возраст: 23 / 24.01.2008

---

Здравствуйте, Дана!
На свете не бывает идеальных людей. Каждый по-своему уникален. Все совершают свои ошибки, у каждого своя дорога в жизни. Каждый человек, попадающий нам на пути - Наш Учитель.
Вы должны смириться с ситуацией. Если будете ждать его и надеяться на будущее, Вы потеряете свое настоящее. Надо быть сильной, надо перетерпеть, переболеть, перемучиться. И чувства остынут.
Удачи Вам!

Eleonora , возраст: 35 / 20.02.2008

---

  Предыдущая просьба Следующая просьба  
Вернуться в начало раздела

Версия для печати